Нічні ЛітакиНічні літаки пролітають незримо, Сніги опадають на вулиці міста, О першій згасають бліді ліхтарі, Зникають останні трамваї ... Тепер Лишаються тільки будинки поснулі, Дерева геть темні, Та серце гаряче -- Як грудочка тепла живої землі. Ці дні, наще роки, минають поволі, Ці дні невиразних туманів, снігів, Сніданків, обідів, подій монотонних ... Але прислухайся --- колись уночі Повернуться в брамі трагічні клюці, І видива спогадів, нам незнайомих, Постануть крізь гуркіт нічних літаків. Освітиться в серці розбите вікно Далекої школи -- чи, може, собору, Чи, може, майдани розхитаних вулиць, Чи, може, галявини зимних лісів ... І хори ослаблих ламких голосів Співатимуть з неба старі колискові І перші слова неживих букварів. ...Ніцні літаки пролітапть далеко, Лишаючи видива дивні, сріблисті, Неначе за ними в шинелях солдатських, В концтабірних куртках, лахмітті жіночім --- О ні! у ясному святковім вбранні! --- Колони дитячі, дитя за дитям ... Призначення, зміст? Просто --- образ життя Опівночі, в час літаків фіалкових ... |
Останне поновлення 8-го грудня 1996