БРАМА
Поезія Івана Драча
| Зміст - БРАМА | Мистецтво і Культура |


Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам'ятку єдина ...
Мужчина з крилом підбитим
Схилився над пною жінкоп.
Вуста її спрагло кличуть,
А руки горять з розпуки,
А перса пашать безсоромно,
А юні коліна тремтять.
Мужчині ж вона не до пари,
Бо крила, хоча б підбиті,
Йому пахнуть небом гордим.
Ні знятися він не годен,
Ні взяти її за дружину:
Він -- небесен, вона ж земна.

А вона ж в очманінні пнім,
Вся онімблена мудрістп статі,
Так розкрилася чистим лоном,
Так заламує руки в млості,
Затуливши собоп від нього
Своїх двійко незламаних крил ...
Жінка завжди лежить горілиць
На своїх нерозлітаних крилах,
Бо ж, поламана мудрістю матері,
Лиш крильцятами персів злітає
До мужчини з крилом підбитим ...

Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам'ятку єдина.




БРАМА радо принимаємо Ваші внески, покращення і поправки.

Останне поновлення 7-го липня 1996