Вечірня ПісняЗа вікнами день холоне, У вікнах -- перші вогні ... Замкни у моїх долонях Ненависть свою і гнів. Зложи на мої коліна Каміння жорстоких днів, І срібло свого полину Мені поклади до ніг. Щоб легке, розкуте серце Співало, як вільний птах, Щоб ти, найміцніший, сперся, Спочив на моїх устах. А я поцілунком теплим, М'яким, мов дитячний сміх, Згашу полум'яне пекло В очах і думках твоїх. Та завтра, коли простори Проріже перша сурма -- В задимлений, чорний морок Зберу я тебе сама. Не візьмеш плачу з собою -- Я плакати буду пізніш! Тобі ж подарую зброю: Цілунок гострий як ніж. Щоб мав ти в залізнім свисті -- Для крику і для мовчань -- Уста рішучі як вистріл, Тверді як лезо меча. Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град. Щоб заховавши мудрий досвід У скринці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина. Щоб власній вірі непохитній Палить лямпаду в чорну ніч І йти крізь січні в теплі квітні Крізь біль розлук -- у радість стріч. |
Останне поновлення 8-го грудня 1996